СОМЕТИ відчуття моєї нікчемності непереборне. Я бачу, наскільки великий Всесвіт і як планета Земля є лише піщинкою серед усього цього. Крім того, на цій космічній плямі я лише один із майже 8 мільярдів людей. І незабаром, як і мільярди до мене, я буду похований у землі й майже забутий, за винятком, мабуть, тих, хто мені найближчий. Це принизлива реальність. І перед обличчям цієї істини я іноді борюся з ідеєю, що Бог міг би піклуватися про мене настільки інтенсивно, особисто та глибоко, як це пропонується як сучасним євангелізмом, так і писаннями святих. І все ж, якщо ми вступаємо в ці особисті стосунки з Ісусом, як я і багато з вас, це правда: любов, яку ми можемо іноді відчувати, є сильною, справжньою і буквально «не з цього світу» — настільки, що справжні стосунки з Богом – це справді Найбільша революція. 

Але іноді я відчуваю свою маленькість не сильніше, ніж коли читаю твори Слуги Божої Луїзи Пікаррети та глибоке запрошення жити в Божественній Волі... Продовжити читання → →